Засновник психоаналізу Зигмунд Фрейд (1856—1939) приступив до вивчення сновидінь на початку 90-х років минулого століття. Його книги «Про сновидіння» і «Тлумачення сновидінь», видані 1899 і 1900 року, вважаються основними працями австрійського психоаналітика у цій галузі. Фрейд вважав, що книга «Тлумачення сновидінь» була кордоном у його творчості. Сонник Фрейда створено з урахуванням теорії психоаналізу та методу вільних асоціацій.
А
Б
В
Г
Д
Е
Є
Ж
З
І
Ї
Й
К
Л
М
Н
О
П
Р
С
Т
У
Ф
Х
Ц
Ч
Ш
Щ
Я
Згідно з Фрейдом, незадоволені бажання і думки людини знаходять вихід у сновидіннях, де більшість символів має еротичне забарвлення. Фрейд писав: «Чим більше займаєшся тлумаченням сновидінь, тим більше переконуєшся в тому, що більшість сновидінь дорослих мають у своїй основі сексуальний характер і дають вираз еротичним бажанням». Розшифрувавши сновидіння за допомогою методу вільних асоціацій, людина може краще зрозуміти себе, справжні мотиви своїх вчинків та причини невдач.
Фрейд виділяв три типи сновидінь. По-перше, сновидіння цілком осмислені і не викликають жодних труднощів при їхньому тлумаченні. По-друге, сновидіння цілком логічні, але дивні: їхній зміст важко пов’язати з тим, що відбувається наяву. І нарешті, сновидіння безладні і сплутані, зрозуміти які взагалі неможливо. Останні вимагають себе особливої уваги, оскільки при правильному тлумаченні сну можуть стати джерелом важливої інформації про життя.
Сонник Фрейда відрізняється від інших сонників відсутністю містики та передбачень майбутнього. Застосовуючи свою теорію психоаналізу практично, Фрейд займався тлумаченням снів з урахуванням асоціацій, які викликалися в пацієнта під час розмови. Однак відсутність містичного початку у соннику Фрейда не вплинула на той факт, що він є однією з найнезвичайніших збірок тлумачень снів.
